1. Демкович Л.І. Діяльність І.І. Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2001. – 20 с. УДК 59:591.4:591.3 Шмальгаузен. Дисертація присвячена дослідженню наукової та педагогічної діяльності видатного ученого-зоолога і еволюціоніста, академіка ВУАН (1922) і СРСР (1935) Івана Івановича Шмальгаузена (1884-1963). Наукова і педагогічна творчість І.І. Шмальгаузена відповідала назрілим потребам перебудови системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються порівняльно-анатомічного вивчення хребетних тварин, росту та диференціювання (формоутворення) тваринних організмів, проблеми організму як цілого в індивідуальному та історичному розвитку, шляхів і закономірностей еволюційного процесу, походження наземних хребетних тварин, внеску І.І. Шмальгаузена в формування та розвиток сучасної синтетичної теорії еволюції кібернетичних проблем біології, проблем селекції та доместикації сільськогосподарських тварин. Вчений зробив вагомий внесок в організацію науки та освіти України. Аналіз наукових та педагогічних праць ученого дає підстави стверджувати, що наукові програми, вчення та концепції І.І. Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки не втратили своєї актуальності й нині.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

2. Михайлюк О.І. Формування мережі і розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Полтавщини в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2001. – 17 с. УДК 63(09): 37.0.(477.53). Дисертацію присвячено дослідженню проблеми розвитку сільськогосподарської освіти в ХІХ - на початку ХХ ст. в одному з найбільш хліборобних регіонів України – на Полтавщині. Проаналізовано структуру сільськогосподарських навчальних закладів. Визначено періодизацію становлення і розвитку цього різновиду професійної освіти, виділено три етапи: перший – створення учбово-дослідних установ при аптеках і церквах; другий – формування мережі нижчих сільськогосподарських училищ та технікумів. Виокремлено особливості змісту сільськогосподарської освіти у різних типах навчальних закладів, у позашкільних формах. В науковий обіг введено визначений обсяг нових документальних джерел, рідкісних фактів.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2002-

3. Коваленко С.Д. Діяльність професор П.В.Будріна в контексті розвитку сільськогосподарської науки і освіти: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / Нац. акад. наук України; Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. – К., 2002. – 18 с. УДК 016:63.001.5 Будрін. Дисертація є дослідженням педагогічної, науково-практичної та організаційної діяльності професор Петра Васильовича Будріна (1857-1939 рр.) видатного вченого-аграрія, одного з організаторів сільськогосподарської науки та перебудови системи освіти в державі. В результаті дослідження встановлено, що науково-практичний і педагогічний доробок вченого є цінним навіть на сьогоднішній день джерелом ідей, що стосуються ефективності внесення штучних добрив у ґрунти різного механічного складу, вивчення системи удобрення в сівозмінах, започаткування наукових підходів по використанню люпину як зеленого добрива, що є складовою так званого сучасного біологічного землеробства, вивчення питань селекції основних польових рослин та отримання стійких урожаїв зернобобових культур, відпрацювання технологічних підходів до вирощування льону-довгунця як монокультури, так і лляних сівозмін та провадження наукового підходу до травосіяння у ґрунтозахисному землеробстві. Розглянуто вагомий внесок вченого в організацію сільськогосподарської дослідної справи та совіти держави. Здійснено аналіз наукових та педагогічних праць ученого, який дає підстави стверджувати, що наукові програми і вчення П.В. Будріна в контексті розвитку сільськогосподарської науки і освіти не втратили своєї актуальності.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

4. Кругла Н.А. Історія розвитку льонарства в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2002. – 20 с. УДК 930: 633.521. В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу процесу становлення і розвитку льонарства як напрямку вітчизняної аграрної науки та галузі сільськогосподарського виробництва в світовому контексті. Показано значення льоновиробництва для економіки України на різних етапах історичного розвитку. Відображено процес формування мережі дослідних осередків в галузі вирощування і первинної переробки льону-довгунця в Україні. Розкрито особистий внесок провідних вчених—льонарів Л.П. Левченко, Т.С. Аніськової, В.М. Євмінова, В.П. Динника, В.Б. Ковальова, І.П. Карпця, М.І. Андрушкіна у розвиток селекції, насінництва льону, удосконалення первинної переробки льоносировини.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

5. Пічкур Т.В. Розвиток еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2002. – 20 с. УДК 575.8. В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу розвитку еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.). Показано перебіг цього розвитку на терені України, зокрема особливості розвитку еволюційної ідеї в Україні (друга половина ХІХ ст.), а також розробку основних напрямків дарвінізму в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.).

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2003-

6. Гамалія В.М. Історія становлення і розвитку української наукової ботанічної термінології: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2003. – 17 с. УДК 58 (091) (038) (477). В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу процесу формування і розвитку української наукової ботанічної термінології. Показано внесок у цей процес окремих осіб, громадських та державних наукових організацій. Підкреслено значення робіт науковців 20-30 рр. ХХ ст. для розробки методичних та методологічних засад національного термінотворення.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

7. Завальнюк О.О. Формування мережі та діяльність сільськогосподарських дослідних установ на Київщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2003. – 19 с. УДК 001.89:63(477.41)“18”/“19”. У дисертації представлені результати історико-наукового аналізу процесу формування мережі та діяльності сільськогосподарських дослідних установ на Київщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), показано внесок у цей процес, окремих осіб, громадських та державних наукових організацій. Підкреслено значення робіт науковців для розробки методичних та методологічних засад розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні і на Київщині зокрема.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

8. Шквира З.А. Історія плуга в Україні в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / НАН України, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва. – К., 2003. – 17 с. УДК 631.312(091). Дисертація присвячена проблемі визначення визначення ролі і місця України в здобутках сільськогосподарського машинобудування Росії в ХІХ – на початку ХХ століття та відродження забутих імен творців вітчизняної історії науки і техніки з метою виявлення напрямків, закономірностей і тенденцій історичного розвитку конструкції плуга для використання їх у науково-технічному прогнозі плугобудування України, удосконалення інтеграції науки і техніки у виробництво, реконструкції національної історії науки і техніки. Дослідженнями встановлено основні стадії формування схематичних ознак плуга зародкового періоду, який бере свій початок з кінця неоліту і завершується в ХУІ столітті. Проаналізовано в хронологічному порядку процес розробки і удосконалення конструкції плуга у світовому контексті в період з середини ХУІІ до початку ХХ століття, на основі чого виявлено основні закономірності та тенденції цього процесу. Визначено основні етапи плугобудвання в Україні як головного центру сільськогосподарського виробництва всеросійського значення. Однією із величних постатей в історії науки і техніки України є маловідомий широкому науковому загалу дослідник і педагог, вчений і винахідник, випробувач і громадський діяч професор Київського політехнічного інституту Камілл Гавриловчи Шіндлер, дослідження життя і діяльності якого наведені в дисертації.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

9. Шуманський В.П. Діяльність І.А. Фещенка-Чопівського в контексті розвитку науки і техніки (перша половина ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2003. – 18 с. УДК 530.1 (Фещенко-Чопівський). Дисертація присвячена дослідженню діяльності видатного вченого-матеріалознавця Івана Фещенка-Чопівського (1884-1952) в контексті розвитку науки і техніки. Наукова і педагогічна творчість І. Фещенка-Чопівського відповідала назрілим потребам перебудови системи освіти, науки і техніки в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються проблем матеріалознавства (металознавства), економіки природних ресурсів та сільського господарства.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2004-

10. Анікіна О.П. Періодичні видання як джерело з історії агрономії в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2004. – 21 с. УДК 63(05)(091)(477) “1920/1930”. У дослідженні подається аналіз періодичних видань як джерела реконструкції історії агрономічної науки в Україні 20-30-х років ХХ ст. в контексті історичних суспільно-політичних та економічних умов. Розглянуто проблеми становлення сільськогосподарських видавництв та інших чинників впливу на періодичну продукцію. Показано динаміку відродження дореволюційних, та розвиток нових періодичних видань. Процес становлення системи сільськогосподарської періодики залежав безпосередньо від формування мережі науково-дослідних установ Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук та навчальних закладів. У результаті науково-історичного аналізу доведено значення періодики як важливого джерела для поглибленого вивчення історії вітчизняної агрономічної науки. Розроблено періодизацію розвитку та здійснено класифікаційний поділ даного масиву періодики.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

11. Вихватенко М.Т. Історія зародження та розвитку систем землеробства в Україні (кінець ХУІІІ – початок ХХ століття): Автореф. дис… кан. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2004. – 18 с. УДК 331 (09): 778.27.331. Дисертація присвячена проблемі вивчення теоретичної спадщини, ролі та місця українських вчених і практиків-аграріїв у здобутках сільськогосподарської науки в кінці ХХІІІ – на початку ХХ століття. У контексті світового розвитку аграрної науки і техніки виявлені чинники зародження систем землеробства, що впроваджувалися на теренах України. Досліджені основні особливості формування наукових знань про системи землеробства на кожній стадії їх становлення у відповідності до соціально-економічних умов з урахуванням специфіки життєдіяльності українського суспільства. Розкриті здобутки вітчизняних вчених – М.Г. Ліванова, В.Я. Ломиковського, С.М. Виноградського, В.Л. Омелянського, О.О. Ізмаїльського та інших у створенні комплексного системного вчення про системи землеробства в Україні.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

12. Глоба О.Ф. Харківський сільськогосподарський науково-освітній центр з селекції і насінництва: становлення та діяльність (друга пол. ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис… кан. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2004. – 20 с. УДК 001.89:631.527(477.54) “18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесу становлення та діяльності Харківського сільськогосподарського науково-освітнього центру з селекції і насінництва. На широкій джерельній базі досліджується діяльність дослідних установ, напрямки їх роботи, аналізуються робочі програми та наукові досягнення з питань селекції і насінництва у зазначений період. Визначено комплекс чинників, що мали вирішальний вплив на формування першої в Україні селекційної установи. Особливу увагу приділено науково-організаційній роботі в напрямку селекції і насінництва А.Є. Зайкевича, В.Я. Юр’єва, П.В. Будріна, Б.К. Енкена та інших. З’ясовано внесок науковців дослідних установ з підготовки спеціалістів сільського господарства. У роботі висвітлено науково-освітню діяльність сільськогосподарських навчальних закладів, їх значення у процесі формування інтелектуальної еліти України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

13. Димитрюк В.М. Формування та функціонування мережі залізниць Буковини Австро-Угорського періоду: 1866 - 1918: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 18 с. УДК 947.785"1866/1918". Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесу формування та функціонування мережі залізниць Буковини австро-угорського періоду. На широкій джерельній базі досліджується історія створення та функціонування залізниць Буковини, аналізуються передісторія залізничного будівництва в Австрії на Буковині (30-50 роки ХІХ століття), а також будівництво та функціонування залізниць на Буковині у 60-70 роках ХІХ століття. Особлива увага приділяється характеристиці спорудження та значенню локальних (місцевих) залізниць австро-царського періоду (1894-1948). Визначено комплекс чинників, які мали вирішальний вплив на формування та функціонування мережі залізниць на Буковині.

Наук. керівник – к.і.н. Шатаєв В.М.

14. Рибченко Д.В. Формування мережі та розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Київщини в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2004. – 20 с. УДК 373.68(477.41):(091) “19” - “20”. У дослідженні подається аналіз створення та діяльності мережі фахової аграрної освіти м. Києва. Проаналізовано роль Уманського училища, одного з найстаріших закладів середньої сільськогосподарської освіти, у розвитку аграрної сфери регіону. З’ясовано ряд особливостей нижчої ланки сільськогоподарської освіти на Київщині. У результаті науково-історичного аналізу доведено первинне значення вищої фахової освіти для розвитку аграрної освіти – передових землевласників Київської губернії. Розроблено періодизацію розвитку становлення сільськогосподарської освіти у закладах Київщини.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

15. Чекрізов І.О. Історичний аспект розвитку основного обробітку ґрунту на Полтавщині: Автореф. дис…к-та с.-г. наук: 06.04.01 / Ін-т землеробства УААН. – К., 2004. – 19 с. УДК 631.51.63(091). Опрацювання питань глибини оранки під озимі, ярі зернові та інші с.-г. культури на Україні започатковано в останній чверті 19 століття. Князь В.О. Кудашев на підставі результатів 12-ти річних дослідів прийшов до висновку, що в умовах полтавських ґрунтів і клімату під озимі слід застосовувати мілкий, а не глибокий обробіток. У ці ж роки Полтавське сільськогосподарське Товариство засновує Полтавське дослідне поле (1884 р.), перші результати досліджень якого одержано у 1886 році. У програмі діяльності Полтавського дослідного поля значне місце займала тематика із вивчення обробітку ґрунту. Підсумки сорокарічних досліджень з обробітку ґрунту (1924 р.) Дослідного поля, а пізніше Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, дали підстави рекомендувати виробництву основний обробіток ґрунту під озимі і ярі зернові культури вести не глибше 13 см. Подальше вивчення обробітку ґрунту на станції (кінець 20-их років, середина 50-их – середина 70-их років минулого століття) повністю узгоджувалися з рекомендаціями 1924 р. Широкомасштабне запровадження в господарствах області (70-ті –80-ті роки минулого століття) ґрунтозахисних, вологозберігаючих, ресурсоощадливих способів обробітку ґрунту, мілкого і різноглибинного без обертання скиби, в значній мірі базувалося на наукових розробках майже сторічної тривалості як наукових установ Полтавщини, так і інших закладів України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2005-

16. Бородай І.С. Розвиток селекційної науки в скотарстві України другої половини ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 21 с. УДК 636.2.082(09). У дослідженні приведено аналіз розвитку селекційної науки в скотарстві України другої половини ХХ століття як вирішального фактора якісного вдосконалення порід великої рогатої худоби у контексті соціально-економічних, політичних, технологічних, загальнонаукових, організаційних, правових та екологічних чинників. Доведено, що даний період є перехідним від традиційних методів породоутворення до становлення новітньої теорії та методології селекції, яка ґрунтується на принципово нових засадах щодо статусу породи, методів добору та підбору, оцінки племінної цінності, збереження генофонду порід. Висвітлено картину генезису молочних та м’ясних порід худоби України, порівняно методи їхнього вдосконалення та запропоновано періодизацію в межах досліджуваного періоду. Проведено комплексну оцінку внеску українських учених у розвиток світової селекції в скотарстві.

Наук. керівник – академік УААН Буркат В.П.

17. Вашеняк І.Б. Діяльність П.М. Бучинського в контексті розвитку біологічної науки та освіти: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 21 с. УДК 57:929 Бучинський. Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського зоолога П.М. Бучинського (1852-1927). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрямки досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість П.М. Бучинського відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні у була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються ембріології, а саме: ембріології безхребетних, еволюційного вчення, історії біології та фауни причорноморських лиманів.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

18. Дерлеменко В.В. Система розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації в Україні: створення вітчизняної концептуальної моделі: Автореф. дис. д-ра пед. наук: 07.00.08 / Харків. держ. академія культури. – Х.. 2005. – 44 с. УДК 002.5/.6:63.001.01/.572. Проаналізовано сучасний стан процесу розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації в Україні. Розглянуто еталонні моделі СРСНТІ США та Великої Британії, проведено їх порівняння з моделями Російської Федерації і нашої країни. Розроблено концептуальну модель Національної системи розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації (СРСНТІ) України. Подано науково обґрунтовані рекомендації щодо творчого використання світових досягнень при створенні вітчизняної СРСНТІ, що сприятиме вирішенню проблеми продовольчої безпеки України. Основні результати дослідження становлять науковий і практичний інтерес і використовуються управлінськими, науковими, освітніми, виробничими та бізнесовими структурами України.

Наук. керівник – професор Кушнаренко Н.М.

19. Ратніков В.Ю. Діяльність І.І. Пузанова в контексті розвитку біологічної науки ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 24 с. УДК 530.1 (Пузанов). Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського зоолога І.І. Пузанова (1885-1971). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрямки досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість І.І. Пузанова відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються систематики, фауністики, зоогеографії, порівняльної анатомії, екології тварин, антропології, еволюційного вчення, історії біології, гідробіології. Визначено внесок І.І. Пузанова у розвиток біологічної науки ХІХ століття.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

20. Хоменко Т.В. Київське товариство західних земств (1912-1919): науково-організаційні та концептуальні основи функціонування в галузі механізації сільського господарства: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 20 с. УДК 631.3:631.115.13:93. Дисертаційна робота присвячена розвитку науково-організаційних засад Київського товариства західних земств у галузі механізації сільського господарства. В дисертації відображено основні прогресивні тенденції розвитку сільського господарства України, яке наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ сти. вимагало більш широкого застосування сільськогосподарських машин, досягнень та пропозицій фундаментальної та прикладної наук (у т.ч. землеробської механіки, сільськогосподарського машинознавства). Досліджено передумови створення та розвитку сільськогосподарської науки і техніки. Висвітлено процес розвитку механізації сільського господарства в контексті соціально-політичної ситуації в країні. Розкрито аналіз процесу формування наукової школи в галузі випробування сільськогосподарської техніки.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

21. Чайка Н.Г. Становлення та розвиток наукових установ при сільськогосподарських товариствах Правобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 22 с. УДК 631.115.13(477) “18/19”:001.8. У дослідженні подається аналіз створення та діяльності, наукових програм дослідних установ, заснованих при сільськогосподарських товариствах Правобережної України. Розглянуто проблеми взаємодії наукових закладів та виробничих формувань. Проаналізовано мережу сільськогосподарських товариств регіону, визначено основні напрями та форми їхньої діяльності у досліджуваний період. З’ясовано особливості та регіональні аспекти становлення перших дослідних закладів. У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення сільськогосподарських товариств у становленні перших галузевих наукових закладів, визначено роль видатних учених-аграріїв другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. для подальшого розвитку сільського господарства. Розроблено періодизацію становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи на Правобережній Україні. Проаналізовано освітню та видавничу діяльність сільськогосподарських товариств.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2006-

22. Деркач О.П. Діяльність академіка П.М. Василенка в контексті розвитку землеробської механіки в Україні: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.3:633/635:001.89(092)(477). Дисертація присвячена дослідженню діяльності академіка П.М. Василенка (1900-1999) – видатного вченого в галузі землеробської механіки. Досліджено процес становлення його як науковця і людини. Розроблено періодизацію еволюції землеробської механіки. Розкрито наукову спадщину П.М. Василенка з теоретичних питань землеробської механіки, сільськогосподарського машинобудування, механіко-математичних методів дослідження, динаміки машин і машинних агрегатів, проектування сільськогосподарської техніки. Висвітлено передумови започаткування наукової школи із землеробської механіки в Україні та розроблено класифікацію її досліджень. Розкрито здобутки школи у вченні про обробіток ґрунту, в механізації сівби сільськогосподарських культур, у питання збирання коренеплодів, у механізації внесення добрив, захисту рослин, збирання зернових культур, садівництва, овочівництва та тваринництва. Показано досягнення школи у розробці технологій точного землеробства.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Войтюк Д.Г.

23. Злобенко Д.І. Еволюція наукових ідей про ґрунтоутворення: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.48:001(091). Дисертація присвячена проблемі виявлення основних закономірностей і тенденцій формування наукових ідей про ґрунтоутворення. Сформульовано теоретичні принципи історії розвитку ідей і поглядів стосовно досліджуваного напрямку науки, основними з яких є принцип нерівномірності, принцип взаємозв’язку, принцип появи обдарованої особистості. Розроблена періодизація еволюції наукових ідей про ґрунтоутворення, яка включає: ранній період використання ґрунту й накопичення знань про його властивості; латентний період – період наукового осмислення накопичених експериментальних даних і формування гіпотез про утворення ґрунту; період сплеску наукової думки у царині ґрунтоутворення й формування основних теоретичних законів у межах нової науки – ґрунтознавства; сучасний період розвитку наукових ідей про ґрунтоутворення (з 30-х років ХХ ст.) почався з поглибленого вивчення процесів ґрунтоутворення, протягом якого розроблено ряд еволюційних концепцій, ставиться акцент на вивчення ґрунтовних процесів на різних рівнях.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

24. Корман М.М. Науковий доробок В.О. Караваєва в галузі зоології та гідробіології (кінець ХІХ – перша третина ХХ століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 20 с. УДК 929:59+574.5/6. “18/19” Караваєв. Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності видатного українського вченого-зоолога Володимира Опанасовича Караваєва (1864-1939) у контексті розвитку біологічної науки в Україні. В роботі охарактеризовано життєвий і творчий шлях В.О. Караваєва, вперше здійснено комплексний аналіз основних напрямків його наукової діяльності. На основі широкого комплексу джерел досліджується внесок В.О. Караваєва в розвиток ембріології безхребетних тварин, розвиток ученим ентомологічних досліджень в Україні, аналізуються проблеми зоопсихології в його науковій спадщині, показна участь науковця у Чорноморських глибокомірних експедиціях, проаналізовані погляди В.О. Караваєва на проблему антропогенезу та доказів теорії еволюції органічного світу.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

25. Костенко О.О. Становлення та розвиток сільськогосподарської науки та освіти в Імператорському університеті святого Володимира (1834–1917): автореф. Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07 / М-во освіти і ннауки України; ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди”. – К., 2006. – 20 с. УДК [001+378]:63:378.4(091)“18/19”. У дослідженні подається аналіз аналіз створення та діяльності сільськогосподарської кафедри при Університеті святого Володимира. Через аналіз роботи інших кафедр з'ясовано їхню діяльність аграрного спрямування, розглянуто проблеми становлення вузькофахових сільськогосподарських дисциплін.

У реферованій праці визначено основні етапи становлення та розвитку сільськогосподарської освіти при Київському університеті, з'ясовано особливості діяльності відповідної кафедри на кожному з етапів.

У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення університетів імперської доби у становленні сільськогосподарської науки та освіти на теренах сучасної України, визначено внесок видатних учених-аграріїв-професорів, викладачів та випускників Імператорського університету святого Володимира XIX – початку XX ст. – у становлення та розвиток агрономічної науки, дослідної справи зокрема. Проаналізовано просвітницьку діяльність аграрного спрямування, що проводилася вченими університету.

Науковий керівник – професор Капелюшний В.П.

26. Остафійчук В.О. Роль журналу “Инженер” (1882-1917) у розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 21 с. УДК 656.2:001 “18/19”. Дисертація присвячена дослідженню становлення та функціонування журналу “Инженер” (1882-1917), на сторінках якого висвітлювалися питання техніки залізничного транспорту та транспортного господарства. На його сторінках друкували свої статті А.А. Абрагамсон, М.А. Белелюбський, О.П. Бородін, С.Ю. Вітте, М.О. Демчинський, В.Л. Кірпічов, Є.О. Патон, М.С. Філоненко, Я.М. Гордієнко та інші. Заслуговують на увагу такі аспекти: а) у справі механічного облаштування залізниць впроваджувалися ідеї О.П. Бородіна щодо створення майстерень для ремонту рухомого складу; б) в кінці ХІХ ст. активно провадилися дослідження в галузі водозабезпечення та роботи пари в паровозах при різних умовах їх функціонування; в) здійснювалася систематична заміна рухомого складу новим; г) у паровозо будівельній справі реальними представниками служили великі восьмиколісні вантажні паровози з двома циліндрами системи “Compaund” і великі швидкохідні чотирициліндрові пасажирські паровози Tandem-Compaund з двома ведучими осями; д) відбувалася розробка нових премій з утилізацію рухомого складу; ж) успіхи залізничної техніки проявлялися в: запровадженні автоматичних гальм Вестингазуа, які діяли за допомогою стиснутого повітря і зробили можливим досягнення більшої швидкості пасажирського пересування; з) електричне блокування збільшило пропуску здатність залізниць тощо. Використання матеріалів журналу “Инженер” є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку залізничного транспорту в Україні.

Наук. керівник – к.і.н. Шатаєв В.М.

27. Паюк Н.О. Історія становлення та розвитку наукових основ обробітку ґрунту в сільському господарстві: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.312.(09). Дисертація присвячена проблемі виявлення основних закономірностей та тенденцій формування теорії й практики обробітку ґрунту. Розроблено періодизацію її історичного розвитку, яка включає: ранній, підготовчий, класичний та сучасний періоди. Запропонована математична модель системи: грунт +ґрунтообробна техніка. Розглянуто питання історії розвитку теорії й практики обробітку ґрунту у світовому контексті, включаючи її особливості на зорі землеробства, в античному світі й епоху середньовіччя. Розкрито погляди відомих у свій час агрономів на зародження наукового землеробства, на формування теоретичних основ цього важливого технологічного процесу. Відмічається, що дослідження й дискусії щодо мінімізації обробітку ґрунту сприяли перегляду поглядів на глибину обробітку.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

28. Савчук З.С. В.Д. Отамановський (1893-1964) – вчений, педагог, організатор науки: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2006. – 20 с. УДК 93:001.89(091/092)(“18/19”). Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського історика науки та освіти В.Д. Отамановського (1893-1964). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрями досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість В.Д. Отамановського відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються історії краєзнавства, медицини та аптекарської справи, історії розвитку міського устрою та ролі Магдебурзького права в заснуванні міст на Україні.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

29. Чубрей О.С. Науковий доробок М.О. Зарудного в зоологічній науці (остання чверть ХІХ – початок ХХ століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 20 с. УДК 929:59+598.2 “18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і наукової діяльності М.О. Зарудного (1859-1919) – визначного українського зоолога і мандрівника. Розкрито умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку М.О. Зарудного як дослідника й особистості. Розроблено періодизацію життя та діяльності вченого. На основі широкого комплексу джерел досліджено внесок М.О. Зарудного в розвиток зоології, орнітологічної фауністики, систематики, зоогеографії, дослідження екології хребетних тварин (риб, плазунів та ссавців). Проаналізовано участь науковця в експедиціях по європейській Росії, Україні, Середній Азії та Персії (Ірану), охарактеризовано їх наукове значення. Досліджено, що М.О. Зарудним вперше було складене певне систематичне зведення птахів Туркестанського краю, Персії (Ірану), проведена ревізія класу птахів за підвидовим принципом, розроблено принципово нові визначальні ключі для діагностики видового і підвидового різноманіття птахів.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2007-

30. Басун О.П. Діяльність професор Б.Г. Іваницького в контексті розвитку агролісомеліоративної дослідної справи в Україні (кінець XIX–перша половина XX ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 19 с. УДК 630*116.233(091/092)(477)“18/19” Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя та діяльності визначного українського вченого лісознавця професор Б.Г. Іианицького (1878–1953) – основоположника лісової дослідної справи в незалежній Україні, організатора наукових і вищих освітніх закладів в еміграції. Досліджено процес становлення його як науковця і педагога та охарактеризовано наукову діяльність вченого в галузі агролісомеліораіивної науки. Показано роль Б.Г Іваницького у розробці наукових основ ведення лісового господарства, зокрема, у виробленні найбільш ефективної методики створення захисних лісових насаджень у малолісних південних районах України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

31. Дефорж Г.В. Історія становлення й розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 21 с. УДК 591.4:597/599(477)“18/19”. Дисертація присвячена дослідженню історії становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.). Досліджено процес становлення цієї науки і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вчених - еволюційних морфологів. Висвітлено їхню наукову та викладацьку працю, основні напрями досліджень вітчизняних вчених-еволюційних морфологів: О.М. Сєверова, І.І. Шмальгаузена, М.М. Воскобойникова, Б.О. Домбровського. Д.К. Третьякова. Наукова і педагогічна творчість еволюційних морфологів з України відповідала назрілим потребам перебудови еволюційної морфології в Україні і була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань, Науковий доробок еволюційних морфологів є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються еволюційного вчення, зоології, ембріології та історії біології.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Рижук С.М.

32. Слободиська О.А. Діяльність академіка II.П. Сушкіна в контексті розвитку біологічної науки (остання чверть XIX–перша третина XX століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 20 с. УДК 57:929 Сушкін“18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і наукової діяльності П.П. Сушкіна (1868-1928) – визначного вітчизняного зоолога і мандрівника. В роботі розкрито умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку П.П. Сушкіна як особистості та дослідника. Розроблено періодизацію життя і діяльності вченого. На основі широкого комплексу джерел досліджено внесок П.П. Сушкіна в розвиток зоології, орнітологічної фауністики, систематики, зоогеографії, дослідження екології хребетних тварин (риб, плазунів і ссавців). Проаналізовано участь науковця в експедиціях по європейській Росії, Україні, Західному Сибіру, в Саяни та Киргизький степ. охарактеризовано їх наукове значення. Досліджено, що П.П. Сушкіним вперше було складено повне систематичне зведення птахів Сибіру, Алтаю та європейської частини Росії, проведено ревізію класу птахів за підвидовим принципом, розроблено принципово нові визначальні ключі для діагностики видового й підвидового розмаїття птахів.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Рижук С.М.

33. Черниш О.О. Академік В.М. Ремесло (1907-1983) - вчений та організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні..: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 22 с. УДК929:001.891(477)Ремесло(092). Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності академіка В.М. Ремесла (1907-1983). В ній відображені основні етапи життя, науково-дослідна, науково-організаційна та громадська діяльність видатного українського вченого в галузі селекції сільськогосподарських рослин. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію творчого шляху вченого і виділено три етапи, досліджено процес становлення його як науковця і людини. Розкрито наукову спадщину В.М. Ремесла і визначено чотири основних напрями досліджень вченого: 1) селекція зернових культур; 2) насінництво зернових і зернобобових культур; 3) розробка афарних технологій названих культур; 4) цитогенетичні, фізіологічні дослідження зернових культур та селекція на якість зерна. На прикладі організаторської діяльності академіка В.М. Ремесла показано роль особистості у розвитку науки. З'ясовано важливість науково-практичної роботи вченого та як популяризатора науки. Відтворити цілісну картину наукових інтересів й здобутків вченого допомогло дослідження його більше ніж 500 публікацій.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

34. Щебетюк Н.Б. Українська академія сільськогосподарських наук: становлення та діяльність (1956-1962 роки): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 22 с. УДК 93:63:061.12(477)“1956/1962”. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню організації, становлення та подальшій діяльності Української академії сільськогосподарських наук у 1956-1962 роках. Розкрито політичні, соціальні й економічні умови розвитку сільськогосподарської галузі та її наукового забезпечення. Відображено тенденції розвитку сільськогосподарських знань, які передували створенню УАСГ'Н. Висвітлено процес розгортання діяльності Академії, її функції й напрями роботи управлінського апарату. На основі здійсненого аналізу наукових програм УАСТН визначено тематичне спрямування науково-дослідної роботи установ Академії у 1957-1961 рр. у межах діяльності Відділень.

Наук. керівник – професор Кучер В.І.

35. Сторожук Л.О. Еволюція створення машин з переробки зерна на корм в Україні:Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена проблемі дослідження виникнення та розвитку знарядь і машин з переробки зерна для згодовування тваринам. Розроблено періодизацію історії розвитку знань з переробки зерна, яка включає ранній період, період використання енергетичних джерел неживої природи, класичний та сучасний періоди. Запропоновано функціональну модель біотехнічної системи «людина-машина-зерновий матеріал-тварина-середовище». Розглянуто питання історії розвитку теорії та практики переробки кормового зерна, починаючи з часів Трипільської культури і античного світу до кінця ХХ ст. Дослідженням установлено основні стадії розвитку конструкцій зернопереробних засобів і систем їх приводу на теренах України та у світовому контексті. Проаналізовано в хронологічному порядку еволюцію процесу створення машин для подрібнення зерна на фермах та в особистих господарствах, становлення напряму приготування комбікормів, внеску українських вчених і конструкторів у теорію та практику переробки кормового зерна, формування машинобудівної галузі з виробництва зернопереробних машин, а також тенденції і чинники застосування нових технологій

Наук. керівник – професор Червінський Л.С.

36. Сіряченко С.М. С.М. Богданов – учений, педагог та організатор сільськогосподарської дослідної справи в агрономії: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню діяльності професор С.М. Богданова (1859–1920). В ній відображені основні етапи життя, науково-організаційну, педагогічну і громадську діяльність визначного вітчизняного вченого-агронома, фізіолога рослин, педагога, одного із засновників київської школи ґрунтознавців, громадського діяча професор Богданова. На підставі власних численних дослідів Сергій Михайлович вперше в світі сформулював поняття «мертвого» (не засвоюваного рослинами) запасу води в ґрунті (1886). Запропонований ученим метод визначення так званого «мертвого» запасу води у ґрунті став надбанням світової агрономічної практики.

С.М. Богданов – один із перших вітчизняних вчених, який на підставі особистих досліджень рекомендував висівати на бідних піщаних ґрунтах Полісся люпин і середелу як зелене добриво. Вчений є одним із засновників насіннєзнавства буряків.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

37. Ожерельєва В.М. Діяльність академіка В.Я. Юр’єва в контексті розвитку сільськогосподарської науки в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню діяльності академіка В.Я. Юр’єва (1879-1962), видатного вітчизняного селекціонера в галузі рослинництва. Досліджено процес становлення його як науковця і особистості. Розроблено періодизацію наукової діяльності вченого. Розкрито наукову спадщину В.Я. Юр’єва висвітлено роль Інститут генетики і селекції АН УРСР в теоретичних основах селекції. Відображено передумови започаткування наукової школи Харківського наукового центру з селекції сільськогосподарських культур (нині Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН). Розкрито здобутки наукової школи Харківського наукового центру в селекції, насінництві, агротехніці, біохімії, фізіології, ентомології та фітопатології сільськогосподарських культур. Відтворити цілісну картину наукових інтересів і досягнень вченого дало змогу дослідження його більш як 150 наукових публікацій.

Наук. керівник - член-кореспондент УААН Петренкова В.П.

38. Новосад Н.М. Діяльність академіка О.Н. Соколовського (1884–1959 рр.) у контексті розвитку сільськогосподарської науки та освіти в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 631.4 (092). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню життєвого шляху та діяльності академіка О.Н. Соколовського. Висвітлено умови формування наукового світогляду вченого та його подальшого розвитку як дослідника та особистості. Визначено й охарактеризовано основні етапи життєвого і творчого шляху, проаналізовано, узагальнено і введено до наукового обігу малоз'ясовані та невідомі факти біографії та діяльності О.Н. Соколовського. З метою поглиблення історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого. Показана роль О.Н. Соколовського як організатора вітчизняної науки та освіти. Він здійснив вагомий внесок у створення, розгортання діяльності та функціонування багатьох установ аграрного профілю: науково-дослідної кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту, Українського інститут ґрунтознавства, Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, Українського науково-дослідного інститут ґрунтознавства, Харківського сільськогосподарського інституту.

Висвітлено основні напрями досліджень ученого: проблеми агрономічного ґрунтознавства, колоїдно-хімічної теорії ґрунтів, їх фізики, зокрема – структури, класифікації, картографування, педогалохімізму, хімічної меліорації й обробітку ґрунтів. Показано визначну роль О.Н. Соколовського як педагога й організатора у становленні вищої сільськогосподарської освіти і підготовці фахівців ґрунтознавців.

Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення і можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, брошур, у лекціях з історії науки і техніки, історії сільськогосподарської науки тощо. У зв’язку з цим пропонується: 1) підготувати та кидати монографію про життя та діяльність академіка О.Н. Соколовського; 2) започаткувати щорічну міжнародну науково-практичну конференцію з актуальних питань ґрунтознавства, яка буде проводитись ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського» до дня народження вченого із виданням спеціальної збірки наукових праць, присвяченої цій події.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

39. Білоцерківська А.С. Професор А.Г. Терниченко (1882-1927) – вчений, педагог, організатор сільськогосподарської науки та освіти в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 63: 001:373.68 (477) 091 (043.3). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню життя та наукової діяльності професор А.Г. Терниченка (1882–1927) – вітчизняного вченого, педагога, організатора сільськогосподарської науки та освіти в Україні. В роботі розкрито умови формування наукового світогляду та особистості вченого, а також його державотворчу, педагогічну, та популяризаторську діяльність. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію життя та творчої діяльності вченого. Відтворити наукові інтереси вченого вдалося завдяки дослідженню його більше ніж 400 праць.

У ході підготовки дисертаційного дослідження було сформульовано наступні рекомендації: 1) одержані результати можуть бути використані у підготовці галузевих підручників, навчальних посібників, довідників, словників, енциклопедій тощо; 2) підготувати та видати монографію про життя та діяльність професор А.Г. Терниченка; 3) ввести до програм вищих аграрних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації при вивченні спецкурсів «Історія науки і техніки» та «Історія сільськогосподарської науки» результати дослідження про життя та діяльність вітчизняного вченого-агронома професор А.Г. Терниченка з метою підвищення загального наукового та культурного розвитку студентів.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2009-

40. Пашківська О.А. Становлення та розвиток агрономічного грунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 631.4 (477) (091) «123» (043.3). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історико-наукової картини становлення і розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття. Розглянуто політичні, соціально-економічні умови розвитку галузі в досліджуваному періоді. Розкрито особливості проведення ґрунтових досліджень в Україні у 20-х роках минулого століття. Висвітлено історію становлення та діяльність профільних дослідних установ і галузевих кафедр сільськогосподарських навчальних закладів, з'ясовано й проаналізовано основні напрями їх науково-дослідної роботи з агрогрунтознавства в досліджуваний період. Визначено внесок окремих учених у розвиток ґрунтознавства України. Проаналізовано роботу галузевих нарад, з’їздів, конгресів, визначено їх роль у популяризації знань з ґрунтознавства. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію проведення обстеження ґрунтів України за основними напрямами науково-дослідної роботи в агрогрунтознавстві.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

41. Приходько Т. М. Становлення та діяльність Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології (кінець ХІХ – початок ХХІ століття).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 — історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

На підставі історико-наукового аналізу розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології та застосування системного, когнітивного, структурно-функціонального методологічних підходів у дисертаційній роботі сформовано уявлення про центр як системне утворення, що поєднує в собі когнітивний складник (змістовний аспект ветеринарної паразитології, зокрема, гельмінтології, арахноентомології, протозоології, наукові методи, методики тощо), структурно-функціональний (організаційні структури та їхні функції), соціально-комунікативний (наукові товариства, видання, різні форми формальної та неформальної взаємодій науковців і освітян між собою та із зовнішнім середовищем).

Виокремлено чотири етапи розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології: перший (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) — зародження; другий (20–40-і роки ХХ ст.) — становлення; третій (50–80-і роки ХХ ст.) — розвиток; четвертий (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) — актуалізація.

Установлено роль видатних паразитологів (Островського Е. А., Данилевського В. Я., Ценковського Л. С., Вороніна М. С., Шалашникова О. П. та ін.) у закладенні міцного фундаменту та створенні передумов для розвитку паразитологічної науки на Харківщині.

В історичному аспекті досліджено та проаналізовано динаміку формування і розвитку кафедри паразитології Харківської державної зооветеринарної академії, лабораторій гельмінтології, арахноентомології та протозоології ННЦ «ІЕКВМ», харківських відділень Українського наукового товариства паразитологів, Українського ентомологічного товариства, Українського наукового товариства паразитоценологів як складових Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології.

Наук. керівник – професор, академік УААН Стегній Б.Т.

42. Боденчук Л.С. Академік І.І. Лукінов (1927–2004) – вчений, громадський діяч, організатор аграрно-економічної науки в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

Дисертацію присвячено системному дослідженню діяльності академіка НАНУ, УААН, РАСГН, РАН, Шведської Королівської академії сільського і лісового господарства І.І. Лукінова (1927–2004). У ній відображено основні етапи життя, наукова, науково-організаційна діяльність видатного вченого в галузі аграрної економіки. Активна наукова діяльність І.І. Лукінова відповідала назрілим потребам розвитку сільського господарства в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію наукової діяльності та виділено такі етапи: входження в науку, становлення як визначного вченого, утвердження в статусі видатного вченого. Висвітлено масштабність його науково-представницької та науково-просвітницької роботи. На прикладі наукової й організаційної діяльності академіка І.І. Лукінова показано роль особистості в розвитку науки.

Наук. керівник – академік УААН Юрчишин В.В.

43. Баранкова Н. О. «Діяльність академіка М.В. Рево (1889–1962) у контексті розвитку мікробіології в Україні».

Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності та життєвого шляху академіка УАСГН М.В. Рево (1889–1962) – видатного вченого, педагога, організатора мікробіологічної науки, сільськогосподарської науково-дослідної мережі та освіти. У роботі висвітлено умови формування наукового світогляду та особистості вченого, а також його організаторську, педагогічну, видавничу і редакційну діяльність. Для поглиблення історичного дослідження здійснено періодизацію творчої діяльності та життя академіка М.В. Рево. Цілісну картину наукових інтересів і здобутків вченого відтворено через дослідження його більш як 100 публікацій. У дослідженні вперше проведено системне дослідження наукової спадщини М.В. Рево та його життєвого шляху, що дозволило оцінити внесок ученого у розвиток вітчизняної мікробіології, вірусології й імунології; знайдено, проаналізовано та запроваджено до наукового обігу значну кількість нових, невідомих до цього матеріалів з архівів України, Росії, Грузії та Польщі, які дозволили висвітлити маловідомі факти з біографії вченого; систематизовано різноманітний джерельний матеріал (літературний і архівний), на основі чого упорядковано та видано біобібліографічний покажчик «Академік Рево Михайло Васильович (1889–1962)»; розроблено періодизацію життя та діяльності вченого, що сприяло визначенню його ролі в розвитку вітчизняної науки; здійснено ґрунтовний аналіз і синтез творчих здобутків академіка М.В. Рево за основними напрямами наукової діяльності (медична, ветеринарна, ґрунтова мікробіологія, вірусологія й імунологія; історія вітчизняної мікробіології та вірусології), що дало змогу з’ясувати їх практичне значення для науки; показано внесок вченого у розвиток сільськогосподарської дослідної справи як фундатора Відділу сільськогосподарської мікробіології, вірусології і імунології, у результаті чого з’ясовано історію створення Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН – провідної науково-дослідної установи, яка у мережі УААН організовує і проводить наукові дослідження в галузі сільськогосподарської мікробіології.

44. Таргоня Н.С. «Внесок академіка Л.В. Погорілого (1934-2003) в розвиток випробувань сільськогосподарської техніки в Україні».

Вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження життєвого шляху та наукової спадщини видатного вітчизняного вченого-випробувача, фундатора системних випробувань сільськогосподарської техніки в Україні, громадського діяча, педагога, академіка Л.В. Погорілого, на основі чого укладено та видано біобібліографічний покажчик його наукових праць за 1959-2004 роки «Академіки Української академії аграрних наук. Погорілий Леонід Володимирович» (2004 р.); розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого; охарактеризовано період становлення та розвитку його наукового світогляду під час навчання в Українській сільськогосподарській академії під керівництвом академіка П.М. Василенка; висвітлено період наукової, випробувальної, адміністративної, педагогічної та громадської діяльності Л.В. Погорілого в умовах радянської системи та в незалежній Україні; проаналізовано особистий внесок вченого у становлення та розвиток машиновипробувальної справи в Україні; здійснено ґрунтовний аналіз наукової спадщини Л.В. Погорілого та показано її значення для вітчизняної аграрної та інженерної науки, зокрема в галузі машиновипробувальної справи; проведено аналіз розвитку випробувань сільськогосподарської техніки в Україні та здійснено його періодизацію, на основі чого укладено та видано монографію «Розвиток системи випробувань сільськогосподарської техніки в Україні» (2008 р.). Удосконалено бібліографію наукових праць Л.В. Погорілого; запроваджено до наукового обігу велику кількість нових маловідомих документів із фондів архівних установ і бібліотек України щодо історії становлення вітчизняної системи випробувань та маловідомих подробиць біографії Л.В. Погорілого; методологічний підхід до періодизації розвитку машиновипробувань в Україні. Дістали подальшого розвитку напрями наукової роботи з відтворення діяльності видатних вітчизняних вчених-агроінженерів та історії становлення та розвитку випробувань сільськогосподарської техніки в Україні

-2010-

45. Сукманюк О.М. «Еволюція наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням та наплавленням».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі еволюції наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням та наплавленням. Розроблено періодизацію історичного розвитку проблеми, що включає три періоди. Розглянуті питання історії становлення і розвитку теорії та практики відновлення деталей зварюванням та наплавленням, а також наукове обґрунтування розвитку цих процесів. Проаналізовано і висвітлено науково-організаційний підхід до розвитку проблеми, де розглянуті з погляду еволюції наукові, виробничі центри та окремі діячі, діяльність яких безпосередньо пов’язана з темою дослідження.

46. Піщенко О.В. «Діяльність академіка К.К. Гедройца (1872-1932) у становленні та розвитку сільськогосподарської науки України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Розкрито маловідомі сторінки життя та наукової діяльності всесвітньо відомого ґрунтознавця та агрохіміка академіка К.К. Гедройца, його внеску у розвиток сільськогосподарської науки України. Розпочавши свій шлях в Україні, віддав їй чимало років та творчих сил. Саме ця сторінка його життя, пов’язана з Україною, є недостатньо дослідженою та потребує всебічного вивчення. Для поглиблення історико-наукового дослідження було віднайдено, проаналізовано та введено до наукового обігу широке коло історичних документальних матеріалів, які висвітлюють життєдіяльність та творчі здобутки академіка К.К. Гедройца на теренах України.

47. Задорожна І.С. «Розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні (30-ті роки – кінець ХХ століття)».

Комплексно досліджується розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні. У ній розроблено періодизацію розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні з точки зору організації наукової роботи з цього напряму. Простежено еволюцію наукових досягнень у польовому кормо-виробництві відповідно до здійсненої періодизації. Розкрито значення наукових досліджень з польового кормовиробництва та їхній вплив на розвиток кормо-виробництва і тваринництва. Розкрито особливості розвитку дослідної справи з польового кормовиробництва на сучасному етапі. З’ясовано роль відомих українських вчених, які сприяли розробці наукових основ сучасного польового кормовиробництва.

48. Кушнарьова В.О. «Академік Г.М. Висоцький (1865-1940) – вчений, педагог, організатор агролісомеліоративної дослідної справи в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Висвітлено життєвий шлях та діяльність академіка Г.М. Висоцького. В процесі комплексного дослідження розкрито умови, в яких формувався його науковий світогляд. Охарактеризовані основні етапи життєвого і творчого шляху, узагальнено і введено до наукового обігу мало з’ясовані та невідомі факти з біографії та діяльності Г.М. Висоцького. Для поглиблення і історико-аналітичного дослідження розроблено періодизація життя та наукової діяльності вченого. Проаналізовано основні напрями його досліджень: степове і полезахисне лісорозведення, агролісомеліорація, ґрунтознавство, ґрунтова гідрологія, типологія рослинного покриву, кліматологія, геоботаніка.

49. Шейко Н.В. «Історія наукової думки з механізації подрібнення кормів у тваринництві».

Розкрито актуальну наукову тему, що має безперечні мету і завдання. В роботі опрацьовано і проаналізовано документи і матеріали джерельної бази, підтверджено достатній рівень їх репрезентативності. Визначено перелік використаних методів дослідження. Розроблено періодизацію історії становлення та розвитку наукової думки з переробки кормів. З’ясовані соціально-економічні фактори, визначені тенденції та закономірності розвитку технологій та конструкцій подрібнювачів з періоду трипільської культури до початку ХХІ століття. Розглянуто ґенезу видів механічного руху застосування принципів сільськогосподарської механіки, ретроспективу систем приводу подрібнюючих робочих органів. Проведені дослідження патентних матеріалів та дисертаційних робіт, як показників еволюції науково-технічного рівня розвитку конструкції подрібнювачів. Визначено внесок вітчизняних науковців і конструкторів у розвиток засобів подрібнення кормів для підприємств та селянських господарств.

50. Корзун О.В «Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття».

Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення та функціонування сільськогосподарських дослідних установ на Поділлі в кінці ХІХ – початку ХХ століття. Проаналізовано соціально-економічне життя Подільської губернії досліджуваного періоду, які створили передумови виникнення дослідництва в регіону. Визначено основні періоди та особливості розвитку галузевого дослідництва на Поділлі, динаміку розвитку, особливості, типи дослідних установ. Проаналізовано види, напрямки та результати науково-дослідної роботи подільських вчених аграріїв, їх видавнича діяльність, яка сприяла поширенню наукових засад в агрономії. З’ясовано соціальну та культурну складові в розвитку агрономії Подільської губернії – від приватних насіннєво-селекційних фірм та помологічних розсадників до проблем створення земських агрономів. Проаналізовано тематику та результати досліджень установ для подальшого розвитку вітчизняної аграрної науки. Простежено процес консолідації громадської думки на ниві агрономії в Подільської губернії – від участі у загальноімперських галузевих об’єднаннях до створення місцевого сільськогосподарського товариства та організації системи агрономічної допомоги населенню.

51. Піпан Х.М. «Історія становлення та розвитку селекції пшениці озимої в Україні (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)».

Дисертація присвячена системному дослідженню історії становлення та розвитку селекції пшениці озимої в Україні. Оскільки ця культура є однією з основних статей експорту, який визначає ефективність ринкової економіки держави, то збільшення її виробництва є стратегічним завданням агропромислового комплексу. У дисертації відображено результати народної, аналітичної та наукової селекції відносно покращення сортів пшениці озимої, зокрема розкрито у ретроспективі діяльність і здобутки окремих поміщиків, селекційних установ та відомих селекціонерів. Виокремленні періоди селекції пшениці озимої дали змогу простежити еволюцію її наукових поглядів та використано й проаналізовано значну кількість маловідомих архівних матеріалів, які містять окремі відомості щодо теми дослідження.

-2011-

52. Суша С.К. «Професор В.І. Сазанов (1879-1967) – учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи з агрономії в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук.- Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню життєвого шляху та діяльності професора В.І. Сазанова. З’ясовааноо умови формування наукового світогляду вченого. Дано характеристику основним періодам життєвого і творчого шляху, зібрано, узагальнено і введено до наукового обігу невідомі й маловідомі факти біографії та діяльності вченого. Узагальнено основні напрями творчої наукової та науково-організаційної праці вченого: агрохімія і ґрунтознавство, рослинництво, селекція і насінництво, методологія та організація сільськогосподарської дослідної справи у рослинництві, внесок у розбудову галузевої вищої школи, вагомий внесок в науку України, Росії, Казахстану.

53. Скиртач В.В. «Становлення і розвиток селекції та насінництва цукрових буряків в Україні (друга половина ХІХ-ХХ ст.)»

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення і розвитку селекції та насінництва цукрових буряків у другій половині ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано історію зародження, становлення сільськогосподарської дослідної справи з селекції та насінництва цукрових буряків. Вивчено динаміку розвитку, методи роботи селекційних установ. Проаналізовано напрямки та результати науково-дослідної роботи вчених і організаторів дослідної справи, їхню видавничу діяльність, яка сприяла поширенню наукових засад у селекції та насінництві. Простежено процес розвитку методів і способів селекції, тенденцій та чинників, що впливали на застосування нових технологій. З’ясовано історичну роль нарад, наукових товариств, з’їздів та внесок українських вчених у теорію і практику селекційного процесу в буряківництві.

54. Руда О.З. «Науково-організаційний доробок О.Г. Алеші в антропології, етнології та агрономії України першої чверті ХХ ст.».

Дисертацію присвячено дослідженню життя і діяльності видатного українського вченого та організатора науки в галузі антропології, етнології та агрономії О.Г. Алешо (1890-1922). У роботі відображено основні етапи життя, науково-організаційної творчості вченого у контексті діяльності Українського наукового товариства у м. Києві, Української академії наук, Українського народного університету, Сільськогосподарського наукового комітету України. Для поглибленого історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні етапи його становлення, досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну організаційну діяльність О.Г. Алеші, що дало змогу зробити висновок про вагомий внесок вченого в розвиток таких галузей української науки, як антропологія, етнологія та сільське господарство.

55. Бащенко В.М. «Діяльність академіка В.П. Бурката (1939-2009) у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної справи у тваринництві України».

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життєвого та творчого шляху відомого українського вченого в галузі селекції, генетики і біотехнології у тваринництві, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УААН В.П. Бурката. Висвітлено основи формування наукового світогляду та становлення пріоритетних напрямків діяльності вченого. Запропоновано періодизацію його наукової й організаційної діяльності. Здійснкено аналіз та систематизацію наукової спадщини вченого, окреслено шляхи її використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. Охарактеризовано внесок В.П. Бурката в організацію сільськогосподарської дослідної справи в Україні другої половини ХХ – початку ХХІ століть. З’ясовано роль репрезентаційної та популяризаційної діяльності вченого у розвитку вітчизняної сільськогосподарської науки.

56. Боднарчук Г.Л. «Становлення та розвиток бджільництва в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено системному дослідженню етапів зародження, становлення та розвитку бджільництва в Україні від найдавніших часів до сьогодення. Відображено еволюційний шлях науково-організаційних основ бджільничої галузі, зокрема розкрито у ретроспективі системи і методи ведення бджільництва, здобутки окремих установ та відомих учених. Виокремлені в дослідженні періоди дали змогу простежити еволюцію наукових поглядів і результативність дослідницької роботи. У процесі дослідження було використано й проаналізовано велику кількість маловідомих джерелознавчих матеріалів, які містять окремі відомості щодо теми дослідження.

57. Зубець М.М. «Діяльність Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» (1921-1986) у контексті розвитку вітчизняної зоотехнічної науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення та діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине». Висвітлено передумови формування наукового потенціалу дослідної станції та становлення пріоритетних напрямів наукових пошуків. Виділено та охарактеризовано основні періоди діяльності, оцінено внесок у розвиток вітчизняної зоотехнічної науки. 3дійснено аналіз та систематизацію наукового доробку вчених дослідної станції, окреслено шляхи його використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. Узагальнено основні напрями репрезентаційної діяльності дослідної станції, з`ясовано її роль у розвитку вітчизняної зоотехнічної науки.

58. Демиденко Н.М. «Діяльність П.І. Прокоповича (1775-1850) у становленні та розвитку вітчизняної бджільницької науки».

Дисертацію присвячено дослідженню науково-практичної, освітянської, популяризаційної, діяльності видатного вченого-бджоляра Петра Івановича Прокоповича (1775-1850). Досліджено процес становлення його як вченого та особистості. На основі вивчення значного масиву архівних та літературних джерел показано, що діяльність П.І. Прокоповича була спрямована на вирішення найголовніших соціально-наукових завдань. Встановлено, що з винаходом рамкового вулика з рухомими рамками на поч. XIX ст. П.І. Прокопович започаткував раціональне ведення бджільництва. Показано внесок у вивчення біології бджоли, інфекційних хвороб бджіл, організацію вирощування медоносних рослин. Досліджено, що П.І. Прокопович започаткував у державі системну освіту з підготовки фахівців для бджільницької галузі, створивши у 1828 р. першу в Російській імперії і Східній Європі школу бджільництва. Здійснений аналіз творчої спадщини П.І. Прокоповича дозволяє стверджувати, що його ідеї мали вирішальне значення для розвитку галузевої науки першої половини XIX ст., рушійним поштовхом для подальших відкриттів у бджільництві.

59. Гриценко Н.Ф. «Становлення та розвиток наукової думки про класифікацію грунтів».

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення і розвитку наукової думки про класифікацію ґрунтів у світовому контексті. Обґрунтовано актуальність, предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження. Опрацьовано і проаналізовано документи та матеріали джерельної бази, підтверджено достатній рівень їх репрезентативності. Визначено перелік використаних методів дослідження. Сформульовано теоретико-методологічні засади історії розвитку еволюції наукової думки про класифікацію ґрунтів. Визначено внесок вітчизняних ґрунтознавців у розвиток наукової думки про класифікацію ґрунтів. Розроблено періодизацію становлення та розвитку наукової думки про класифікацію ґрунтів.

60. Грищенко Т.Р. «Вольф М. М. (1880–1933) – державний діяч, учений і один із організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні».

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життєвого шляху і наукової діяльності визначного вченого, державного та громадського діяча Мойсея Михайловича Вольфа (1880–1933). Відроджено його ім’я як талановитого організатора у галузі сільськогосподарської дослідної справи і повернуто до широкого наукового загалу після багатьох років замовчування у зв’язку з трагічними подіями 30-х рр. ХХ ст. Для поглибленого історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя та творчої спадщини вченого, виявлено основні етапи його становлення. Досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну державотворчу, наукову, освітню й організаційну діяльність М. М. Вольфа, що дало змогу зробити висновок про винятковий внесок вченого в розвиток вітчизняної галузевої науки: агрономія, рослинництво, статистика, економіка та сільське господарство. Відтворити наукові інтереси М. М. Вольфа вдалося завдяки віднайденим і поверненим до наукового обігу працям вченого (понад 140).

сайт создан компанией

Автореферати дисертацій